Читати книгу - "М’ячик, Олег Шелепало"

Жив собі м’ячик – великий пустун і розбишака. Цілісінький день нічого не робив, тільки заважав усім та жартами недобрими допікав.

Якось М’ячик вийшов на прогулянку. Прямує собі доріжкою, аж бачить – у піску копирсається маленька Лопатка.

– Що ти робиш? – зупинився М’ячик.

– Будую місто, – відповіла Лопатка. – Ось і вежа одна вже готова.

М’ячик побачив високу піщану споруду і стрибнув просто на неї:

– Гоп – ля!

І, сміючись, подався далі.

Раптом зустрів Пензлика. Той щось старанно малював на великому аркуші паперу.

– Що ти малюєш? – підкотився до нього М’ячик.

– Хіба не бачиш? Закінчую картину.

Бешкетник знову не втримався і скочив на папір:

– Гоп – ля!

І посеред картини залишилася велика чорна пляма.

Ледве встиг М’ячик утекти від розлюченого Пензлика, коли дивиться – Молоточок вистукує по дощечці.

– Навіщо ти стукаєш?

– Забиваю цвяхи.

Розбишака одразу стрибнув і вибив у нього цвях.

– Гоп – ля!

... Але сам утекти не встиг. Потрапив просто під удар.

– Ба – бах!

І розлетівся М’ячик на дрібні клаптики.