Читати книгу - "Сховище, Айзек Азімов"

Айзек Азімов

Сховище

1

Як завжди, Майк Фостер почував себе в школі жахливо. Та сьогодні було важче, ніж звичайно. Доплівши водонепроникний кошичок, хлопчик випростався. Навскісні промені призахідного сонця освітлювали класну кімнату. Яскраво зеленіли дерева на пагорбах. У небі над містом ширяли патрульні літаки.

До парти нечутно підійшла вчителька, місіс Каммінгс.

— Ти вже закінчив, Фостер?

— Так, місіс Каммінгс, — з готовністю озвався він, показуючи кошичок. — Мені можна йти?

Учителька причепливо оглянула роботу.

— А як капкан? — вимогливо спитала вона.

Хлопчик пошукав у парті і дістав капкан для дрібних тварин.

— Готовий, місіс Каммінгс. І ножика також уже зробив.

Він показав їй блискуче й гостре, як бритва, лезо. Учителька взяла ніж і з сумнівом похитала головою.

— Лезо надто гостре. Краєчок відламається, тільки почнеш ним працювати. Піди в головну збройову лабораторію та подивись на ножі, що виставлено там. Зроби лезо не таким гострим.

— Місіс Каммінгс, — попрохав Майк Фостер, — чи можна мені зробити це завтра? Можна не зараз?

Та вчителька була невблаганна.

— Завтра треба братися до окопування. На ніж не буде часу.

— Буде, — намагався він її переконати.

— У тебе окопування виходить не дуже добре. — Місіс Каммінгс глянула на худенькі руки хлопчика. — По-моєму, тобі слід закінчити ніж сьогодні. А завтра ти проведеш цілий день у полі.

— Який сенс в окопуванні? — у відчаї вигукнув Майк Фостер.

— Усім треба вміти працювати лопатою, — терпеливо пояснила місіс Каммінгс.

Почулося хихикання, та сердитий погляд учительки змусив дітей притихнути.

— Усі розуміють значення окопування? Коли розпочнеться війна, треба якнайглибше закопатися в землю, щоб вижити. Чи бачив хто-небудь з вас, як ховрашок підкопується під коріння дерев? Звірятко знає, що під землею воно може заховатися від небезпеки. Усі ми перетворимося на маленьких брунатних ховрашків. Нам треба також навчитися знаходити серед різних уламків потрібні речі, що залишаться після вибуху.

Майк неуважно слухав, пробуючи пальцем вістря ножа. А місіс Каммінгс, відійшовши від нього, пішла вздовж ряду парт. Дехто з учнів посміхався, та, охоплений відчаєм, Майк нічого не бачив. Окопування йому не допоможе. Коли полетять бомби, його одразу ж вб'є. Всі зроблені йому щеплення — в руки, стегна, сідниці — ні до чого. Майка Фостера вже не буде в живих, коли світ охопить смерч бактеріологічної війни. В кожному разі, якщо ні… Він схопився й підійшов до столу вчительки.

— Дозвольте мені піти, місіс Каммінгс. Мені треба дещо зробити, — випалив він.

Учителька злісно стулила губи. Але вона стрималася, побачивши страх у очах хлопчика.

— Що сталося?

Майк мовчав. Учителька сердито постукала олівцем по столі.

Спостерігаючи цю незвичну сцену, діти перешіптувалися й хихикали.

— Тихше! — Учителька знову постукала олівцем по столі. Голос її трохи полагіднішав. — Фостер, у тебе не все гаразд з функціями. Зійди на перший поверх до психоклініки. Погано, коли реакції порушені. Міс Гроувс охоче зробить усе, що треба, аби ти почував себе нормально.

— Ні,— уперто сказав хлопчик.

— То в чому ж річ?

Клас захвилювався. Хтось намагався відповісти за Фостера.

— Його батько — антиоборонець, — пояснили діти. — Крім того, він не записався до громадянської оборони. У них немає сховища. Його батько навіть не пожертвував на патрульні літаки. Вони взагалі від усього ухиляються.

— У вас немає сховища?! — Учителька здивовано підвела очі на занімілого хлопчика.

Майк заперечливо похитав головою. Від приниження й сорому йому відібрало мову.

— А де ж ви заховаєтесь?

— Усі сидітимуть у своїх сховищах, — кричали діти, — а він буде тут, нагорі. У нього навіть немає перепустки до шкільного сховища.

Місіс Каммінгс це приголомшило. Вона й гадки не мала, що хтось із учнів не має перепустки в добре обладнане підземне приміщення під школою. Та перепустку видавали тільки тим дітям, батьки яких брали участь у громадянській обороні і жертвували на озброєння. А якщо Фостерів батько антиоборонець…

— Він боїться сидіти тут, — кричали діти. — Він боїться, що наліт застане його тут, а всі сидітимуть у сховищі, де цілком безпечно.

…Майк повільно брів вулицею, глибоко засунувши руки в кишені й відкидаючи ногою темні камінчики, що лежали на тротуарі. Сонце вже заходило. Тупоносі ракети приміського сполучення вивантажували стомлених людей, які раділи, що повертаються додому. Щось заблищало на далеких пагорбах: це радіолокаційна вежа безгучно оберталася у вечірній темряві. Патрульні літаки все ще кружляли над головою.

Майк чув вигуки механічної радіогазети — війна, смерть, нова зброя, створена тут і за кордоном. Згорбившись, він плентав повз залізобетонні шкаралупи-житла: всі вони були схожі одне на одне. В сутінках світилися яскраві неонові вивіски: тут був діловий район; на вулицях рух і метушня.

За півкварталу від великої і яскравої неонової реклами Майк зупинився. Праворуч від нього було громадське сховище. Вхід — у вигляді тунелю з тьмяно освітленим турнікетом-автоматом. Плата за вхід — п'ятдесят центів. Якщо під час тривоги він буде на цій вулиці з п'ятдесятьма центами в кишені — він врятований. Майк частенько проштовхувався в громадські сховища під час навчальних тривог. Та були випадки, коли у нього не було п'ятдесяти центів. Тоді він стояв, охоплений німим жахом. А люди тим часом у паніці пробігали повз нього, переслідувані пронизливим виттям сирен.

Майк неквапливо попростував далі. Коли дійшов до величезних, залитих яскравим світлом демонстраційних залів фірми «Дженерал електронікс», він зупинився. Зали тяглися на два квартали й були освітлені з усіх боків. Стоячи коло вітрини, він, мабуть, тисячний раз вивчав виставлені там дивовижні речі, вигляд яких щоразу гіпнотизував його, примушував зупинитися.

У центрі величезного залу красувалася складна споруда, що являла собою сферу на опорах з герметичними шлюзами. На неї були наставлені прожектори. Реклама кричала про переваги цієї дивовижної конструкції, наче хтось брав їх під сумнів.

«У продаж надійшло новітнє антирадіаційне підземне сховище зразка 1972 року!

Зверніть увагу на такі особливості: автоматичний ліфт, гарантований від перекосів; працює від автономного живлення;

тришаровий корпус з гарантією витримує п'ятикратне перевантаження без деформації;

системи опалення і охолодження працюють на атомній енергії;

триступінчаста система дезактивації продовольства і води;

система цілковитої обробки антибіотиками;

пільгові умови оплати».

Майк довго не міг одірвати очей від сховища. Воно було розраховане на повну автономність, такий собі світ у мініатюрі: власний агрегат освітлення і опалення, запас повітря, медикаментів і майже невичерпний запас продовольства. Перебуваючи в ньому, родина була убезпечена, не відчувала ніяких незручностей в умовах найжахливішого водневого чи бактеріологічного нападу.

Ціна — двадцять тисяч доларів.

Поки він мовчки споглядав цю переконливу виставку, один із продавців вийшов з магазину, щоб заскочити до кафе.

— Ну що, хлопче, —