read-books.club » Дитячі книги » Жоні правди не казати, Народні 📚 - Українською

Читати книгу - "Жоні правди не казати, Народні"

190
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Жоні правди не казати" автора Народні. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Жоні правди не казати, Народні» була написана автором - Народні, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Жоні правди не казати, Народні" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Був єден чоловік, і так хотів випробувати жону, чи буде віру з ним держати у правді.

– Жоно, я тобі не вірю; якби я дорогі речі знайшов, ти би на мене окликала?

– Ґаздо мій любий! Я сім раз перед тобою побожуся, що я на тебе ніколи не окличу.

Пішов той чоловік першого дня, убив куріпку і поніс, і положив у воду. Увечері каже своїй жоні:

– Ходімо, жоно, з лучницею на куріпки, бо зібралися в ріці воду пити.

Вона посвітила йому лучницею: він стрілив у куріпку і виніс на берег.

Другого дня пішов на воду, піймав струга великого, і повісив того струга на вербу, та каже своїй жоні другого вечора:

– Ходімо, жоно, струги імати, бо зібралися лазити на вербу.

Запалив їй лучницю, аби світила, а сам стрілив: упав струг із верби.

Третього дня пішов і найшов грошей багато. Увечері поносили тоті гроші і зсипали у єдну ладу. Четвертого вечора каже ґазда своїй жоні:

– Жоно моя люба! Із віри-сьмо жили, айбо тут прийде на тебе сеї ночі смерть.

Вона йому каже:

– Яка то, ґаздику, смерть?

І він їй каже:

– Лопотова війна.

– Но, не дай мені, ґаздику, тепер умерти, я тобі з віри буду служити!

Занесли до хижі єден сусік – такий, що зерно ся сипле, – і там він її замкнув у той сусік. Засвітив ясно у хижі уночі і випустив дванадцятеро курей. Насипав на той сусік курям пшениці: тоді голос дали кури дзьобами – дуже бубнували там, – і він так дав великий страх, що то є лопотова війна. Випустив жону відти з сусіка, і каже вона:

– Я тобі, ґаздику, за сесе з віри буду до смерті служити.

І пішов він п’ятого дня на село, бо хотів свою жону пробувати, чи буде тото правда. Прийшов домів і учинився, ніби п’яний. Узяв рискаль у руки і ганявся за нею – ніби її вдарить. І зашпотився на стіл, аби його жона попри припічок утекла. А жона відбігла на два сяги від хижі і почала гойкати:

– Йой-йой, у мене ґазда розбійник, найшов багато грошей і тепер п’є, а мене б’є!

І пішла до панів, завдала його до суду:

– Панове славні! Найшов мій ґазда багато грошей і мене тепер збиткує.

Закликали його пани до суду і стали йому казати:

– Чому ти, чоловіче, не ознаймив у вармеді, коли ти найшов гроші?

– Хто на мене тото, панове, свідчить, що я найшов гроші?

– Ай, на тебе твоя жона істинна свідчить.

– Не вірте їй, панове, що тото правда, бо моя жона здуріла.

І стали пани казати:

– Коли тото було?

І вона почала казати:

– Першого вечора ходили-сьмо на воду куріпок бити – я світила, а він стрілив у куріпку; другого вечора ходили-сьмо струги на вербу імати; третього вечора пішли-сьмо й тоті гроші поносили, а четвертого дня – правда, панове, – не дав мені погинути на смерть, на лопотову війну. П’ятого дня пішов та ся упив, а мене побив.

– Но, панове славні, – каже ґазда, – чи мож се вірити, сеї жони казку? Глядайте ви у протоколах, чи є тото прописано, аби куріпки ходили у ріку воду пити? А чи є де у протоколах, аби струги на вербу лазили? А чи є тото прописано – за таку смерть де чути, за лопотову війну?

Пани передивилися у протоколах, і того ніде не найшли. І його жоні видали дванадцять палиць на плечі:

– Аби ти, жоно, ніколи неправду не казала, аби-сь ся з ґаздою справувала!

А той чоловік, якби був не мав свій розум народжений, дуже би був мав багато клопоту через свою жону божену.

А кілько жоні мож вірити? Мож їй вірити в житті три речі такі.

Коли прийде чоловік на Великдень із церкви і каже: „Христос воскрес!” – і жона йому каже: „Воістину воскрес!” – тото істинна правда.

А другу річ можна вірити сесю. Коли жона винесе ґазді у поле їсти та й каже: „Ходи, ґаздо, обідати!” – і ґазда каже: „Ходи й ти, жоно хрещена, обідати”, – а вона відповість: „Не хочу, вже обідала-м” – тото є істинна правда, бо вона обід удома готувала і там не мусила терпіти, аби не їла.

А третю річ можна вірити сесю. Коли сплять обоє разом: „Хто з тобою, жоно, тепер спить?” – і вона каже: „Сам-єсь, хрещений” – і тото третя істинна правда, бо другий чоловік не сміє тоді прийти до жони, коли ґазда є вдома.

Сесе усе; но, чи не казка була? Перечитайте її!

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жоні правди не казати, Народні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жоні правди не казати, Народні"