Читати книгу - "Як верховинець висиджував лошака, Народні"
- Жанр: Дитячі книги
- Автор: Народні
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Прийшов єден верховинець у місто. Прийшов до баб і увидів, що продають дині-гризачки. Звідає він, що з того є? Він не знав, що з тим чинити, і не знав, як ся то зве. Звідає він бабу, що то є? Баба йому на сміх каже:
– Ото кінське яйце.
Каже він бабі:
– Та що з того буде яйця?
Каже йому баба:
– Буде лошак.
– Ну, та як з того лошак буде? Чи сидіти на нім треба, чи як?
Баба дурному верховинцеві каже:
– Три місяці будеш сидіти на тій дині та висидиш лошака!
Айбо баба не каже, що то диня, та й він вірить.
– Но, бабо, що ти хочеш за оте яйце кінське?
– П’ятку даси мені, – каже.
Верховинець вийняв п’ятку, заплатив. Приніс домів те яйце. Жона каже йому:
– Що-сь приніс, ґаздо?
– Ба, – каже, – що-м приніс. Се, – каже, – кінське яйце.
– Що з того, – каже, – буде, Гриню?
– Ба, буде же лошак.
– Та як же з того лошак вийде?
– Що мені тота продаюха казала? Аби-х сидів три місяці, та висиджу лошака!
Но, й він так учинив. А то було саме в сінокос, коли косять траву – пашу, як кажуть там. Жона з ним ся вадить:
– Чому не робиш нічого?
Він каже:
– Ніяк мені робити, бо лошак застудиться, то що з нього буде?
Но, сидів єден місяць, жона дуже з ним вадиться, косачів наймає собі, бо він нічого не робить: як місяць все сидів, нікуди не йшов. Сидіти би ще два місяці. Жона з ним вадиться:
– Чоловіче! Хоч іди на поле сиди собі, та хоч будеш видіти, що робітники роблять. Візьми з собою на поле оте яйце.
Він узяв на поле, там сів та сидить на дині. Ба, диня вже гниє, а дурний верховинець сидить. Каже жона:
– Дурний чоловіче! Йди собі до чорта, не сиди тут на дині. Хто чув, аби висидів коня чоловік?
Но, він устав та зачав її доганяти, бити за ото. А то було під хащею на полі. Як він устав, диня іскачала долі берегом і ударила собою до корча. А там заєць у корчі спав, і напудився дині, і почав утікати. І верховинець уздрів на тото, і зачав бігти ісперед зайця, і почав гойкати на жону свою:
– Но, – каже, – скільки мені немного сидіти було, та вже би лошак був, та утік. Чи видиш?
І здоймив клебаню, і імив гойкати на нього:
– На, сонько, на!.. Ну, – каже, – видиш, жоно проклята! Ніколи би жону не слухати, бо жона – зводитель; уже в два роки був би-х того коня упрягав, що втік од мене! Тепер, – каже, – коли-сь так учинила, то справ хоч мені такого коня, як утік.
А вона каже:
– Хіба з тобою справлю!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як верховинець висиджував лошака, Народні», після закриття браузера.