read-books.club » Класика » Ігор - князь Сіверський, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Ігор - князь Сіверський, Руданський"

115
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ігор - князь Сіверський" автора Руданський. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Ігор - князь Сіверський, Руданський» була написана автором - Руданський, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Класика".
Поділитися книгою "Ігор - князь Сіверський, Руданський" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4
Перейти на сторінку:





1





Чи ж не го­же ж то нам бу­де


Словом давнім, бра­те,


Словом труд­них оповідок


Пісню над­по­ча­ти,


Пісню то­му Іго­реві,


Святослава си­ну,


Що во­див ко­лись на бійку


Храбрую дру­жи­ну?


Та й по­ча­ти тую пісню,


Як би­ли­на бає,


А не з дум­ки, не з за­мис­лу,


Як Бо­ян співає.


Бо Бо­ян той, як ко­му лиш


За пісню бе­реться,


То мис­лею по де­реві


Так і роз­те­четься.


І га­няє сірим вов­ком


Через го­ри, яри,


І літає ор­лом си­вим


Під самії хма­ри.


І лиш бу­ло усо­биці


Давні спо­га­дає,


Десять со­колів на ста­до


Лебедів пус­кає.


І ко­то­рую лебідку


Сокіл до­ти­кає,


Та лебідка по­пе­ре­ду


Пісню і співає


То ста­ро­му Ярос­ла­ву,


То то­му Мстис­ла­ву,


Що ка­созько­го Ре­де­дю


Зарізав на сла­ву.


Або ко­ли спо­га­дає


Недавню го­ди­ну,


То й Крас­но­му Ро­ма­нові,


Святослава си­ну.


Не со­колів на лебідок


Той Бо­ян пус­кає:


То він пальці свої віщі


На стру­ни спус­кає.


І на живі тії стру­ни


Лиш пальці нас­ко­чуть,


То во­ни вже самі сла­ву


Князям і бренько­чуть.




Так пічне­мо ж собі, бра­те,


Пісню ту співа­ти


Від Вла­ди­ми­ра ста­ро­го


До Іго­ря то­го,


Що закріпив собі ро­зум


На буйнії волі,


Що на­ост­рив своє сер­це


Одвагою в полі;


Що з од­ва­ги і дру­жи­ну


Повів мо­ло­децьку


За рідную зем­лю руську


В зем­лю по­ло­вецьку.





2





Глянув Ігор про­тив сон­ця -


Сонце по­мер­ка­ло,


І од не­го ціле військо


Тьмою прик­ри­ва­ло.


А він ка­же до дру­жи­ни:


"Браття і дру­жи­но!


Лучче ж нам по­тя­тим бу­ти


Ніж в по­лоні ги­нуть!


А ся­де­мо, милі брат­тя,


На бистрії коні,


Подивимся, по­гу­ляєм


По синьому Доні!"


Спала кня­зеві охо­та


Дону скуш­ту­ва­ти;


І в за­палі за­був знам'я


І став про­мов­ля­ти:


"Хочу з ва­ми, ру­си­на­ми,


Військом мо­ло­децьким,


Коп'є своє при­ло­ми­ти


В полі по­ло­вецькім


Хочу в полі по­ло­вецькім


Голову зло­жи­ти


Або До­ну ве­ли­ко­го


Шеломом по­пи­ти!.."




О Бо­яне мій, Бо­яне!


Старий со­ловію!


Пощебечи пол­ки тії,


Бо я не умію.


Ти по де­реві мис­леннім


Соловейком граєш,


Ти до хма­ри і до не­ба


Думкою літаєш.


Ти споїв би враз і сла­ву,


І тодішнє го­ре,


Ти слідив би за Тро­яном


Через ліса-го­ри.


Скажи ж мені, як по­ча­ти,


Подай мені ру­ку!..


Може, бу­ло так співа­ти


Олегову вну­ку:


Не со­ко­ли че­рез по­ле


Од вітру не­суться,


Галичі ста­да до До­ну


Великого б'ються.


Або, мо­же, мій Бо­яне,


Велесовий вну­че,


Може, мені так по­ча­ти,


Може, бу­де луч­че:


Іржуть коні за Су­лою;


В Києві весілля;


Трублять тру­би в Но­вог­раді,


Стяги край По­тив­ля.


Ігор тілько Все­во­ло­да


Милого че­кає.


Аж Все­во­лод при­бу­ває,


Брата і вітає:


"Один ти, мій бра­те-світе!


Одна моя сла­ва!


Таж обид­ва ми, Іго­рю,


Сини Свя­тос­ла­ва!


Сідлай, бра­те, свої коні,


А мої го­тові,


Там, у Курська, осідлані


Стоять на­го­тові.


А мої ку­ря­ни - жваві


І свідомі діти:


Вони в ме­не під тру­ба­ми


Змаленьку впо­виті,


Кінцем коп'я го­до­вані,


Зросли у ше­ломі,


Путь-дороги їм відомі,


Яри їм зна­комі.


У них лу­ки на­тяг­нуті,


А ту­ли одк­риті,


У них шаблі на­ост­рені


Ще й крівлею злиті.


Самі ска­чуть се­ред по­ля,


Як вов­ки кро­ваві,


Шукаючи собі честі,


А кня­зеві сла­ви!"




І всту­пив мо­гу­чий Ігор


В стре­ме­но но­гою.


І поїхав з своїм військом


По чис­то­му по­лю.


Сонце йо­му путь-до­ро­гу


Тьмою зас­ту­пає,


І ніч стог­не і грізьбою


Птахів роз­буд­жає,


І звіри­на се­ред сте­пу


Свище, за­ви­ває


І на де­реві ви­сокім


Диво вик­ли­кає.


І шле чут­ку на По­мор'є,


Сулу і Су­ро­же,


Волгу, Кор­сунь і до те­бе,


Тьмуторканський бо­же.


І по­ловці не­го­тові


Дороги об­ра­ли


І до До­ну ве­ли­ко­го


Степом пробіга­ли.


І скрипіли їх теліжки


В опівнічну по­ру,


Як ле­беді роз­пу­щені


По синьому мо­рю.




Веде Ігор своє військо,


К До­ну поспішає,


А біда йо­го без ча­су


Птахів по­па­сає.


Та й вов­ки в ярах по­доб­но


Лиха виг­ля­да­ють,


І ор­ли на кості клек­том


Звірину скли­ка­ють.


На чер­воні щи­ти бре­шуть


Степові ли­сиці…


О Руськая зем­ле, зем­ле!


Ти вже на гра­ниці!




Довго-довго ніч смер­кає,


Зоря-світ за­па­ла,


Мла по по­лю роз­ко­ти­лась,


Поля повк­ри­ва­ла.


Заснув ще­бет со­ловійний,


Галки по­чи­на­ють,


А ру­си­ни се­ред по­ля


Міцно спо­чи­ва­ють.


І все по­ле зго­ро­ди­ли


Своїми щи­та­ми,


Шукаючи собі честі,


А кня­зеві сла­ви.





3





Рано в п'ятни­цю ру­си­ни


Половців наг­на­ли


І пол­ки їх по­ганії


Прахом по­топ­та­ли.


І роз­си­па­лись стріла­ми


По вра­жо­му по­лю,


Красних дівок по­ло­вецьких


Гнали у не­во­лю.


Брали зло­то й па­во­ло­ки,


Брали й ок­са­ми­ти,


А лиш­кою мос­ти собі


Почали мос­ти­ти.


І мос­ти­ли по бо­ло­тах


Та по тря­со­ви­нах


Опанчами, ко­жу­ха­ми,


Зроччям по­лов­чи­на.


А чер­во­ний стяг і чілку,


Білую хо­руг­ку


І ра­ти­ще срібне да­ли


Олегову вну­ку.




І Оле­га гніздо храб­ре


Спочивати сіло;


О, да­ле­ко ж во­но, бідне,


В по­ле за­летіло.


Ніби во­но й не ро­ди­лось


Само для обижі


Ні со­ко­лу, ні кре­че­ту,


Ні звірині хижій;


Ні со­ко­лу, ні кре­че­ту,


Ні ор­ло­ву си­ну,


Ані то­бу, чор­ний во­рон,


Вражий по­лов­чи­ну!




А Гзак уже сірим вов­ком


Вибігає з до­му,


А за Гза­ком Кон­чак їде


К ве­ли­ко­му До­ну.




На дру­гий день ду­же ра­но


Руські пог­ля­да­ють,


Аж кри­ваві в небі зорі


Світ оповіда­ють,


Чорна ту­ча іде з мо­ря


І зак­ри­ти хо­че


Штирі сонці, і по нії


Блискавка миг­ко­че.


Бути-бути сього ран­ку


Великому гро­му,


І до­щеві йти стріла­ми


З ве­ли­ко­го До­ну!


Тут-то коп'ям про­ла­ма­тись


В полі по­ло­вецькім,


Тут-то шаб­лям потріща­ти


В ше­ло­ми пол­вецькі


На сій річці, на Ка­ялі,


Край ти­хо­го До­ну…


О Руськая зем­ле, зем­ле!


Вертайся до­до­му!




Ото й вітер, внук Стри­богів,


Замахав кри­ла­ми


На Іго­ря військо - з мо­ря


Повіяв стріла­ми.


І дви­жить зем­ля і стог­не,


Ріки те­куть мут­но,


Порох мо­ле пок­ри­ває,


Стяги ма­ють смут­но.


Ідуть з До­ну, ідуть з мо­ря


Половецькі си­ли,


Зі всіх сторін Іго­реві


Полки обс­ту­пи­ли.


І бісові діли кри­ком


Все по­ле ук­ри­ли,


А чер­во­ни­ми щи­та­ми


Русини пок­ри­ли.




Закричали по­лов­ча­ни,


Заіржали коні.


А ти, ту­ре Все­во­ло­де,


Стоїш на бо­роні!


Ти на військо по­ло­вецьке


Прискаєш стріла­ми,


Ти гри­миш об їх ше­ло­ми


Стальними ме­ча­ми.


Куди ско­чиш, де посвітиш


Шеломом блис­ку­чим,


Там го­ло­ви по­ло­вецькі


Валяться на кучі.


І ше­ло­ми оварськії


Щербаті ва­ли­лись,


Бо у те­бе, Все­во­ло­де,


Стріли за­ка­ли­лись.




Якії ж то, мої брат­тя,


Дорогії ра­ни!


Він за­був жит­тя і ша­ни,


Чернігів ко­ха­ний.


Забув кня­жиї зви­чаї


І сто­ли­цю яс­ну,


І кня­ги­ню свою ми­лу,


Глібовну прек­рас­ну.





4





Були віки Тро­янові,


Літа Ярос­ла­ва,


Були бійки і Оле­га,


Сина Свя­тос­ла­ва,


Що, бу­ва­ло, лиш кра­мо­ли


Мечем висікає


То по цілій землі Руській


Стріли розсіває.


Що, бу­ва­ло, в

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігор - князь Сіверський, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ігор - князь Сіверський, Руданський"