read-books.club » Класика » Листи, Федькович Юрій 📚 - Українською

Читати книгу - "Листи, Федькович Юрій"

102
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Листи" автора Федькович Юрій. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Листи, Федькович Юрій» була написана автором - Федькович Юрій, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Класика".
Поділитися книгою "Листи, Федькович Юрій" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 34
Перейти на сторінку:

 

Федькович Ю.

 

 

ЛИСТИ

1. ДО АНТОНА КОБИЛЯНСЬКОГО 1

 

 

6 квітня 1861 р., Кезди-Вашаргели

 

Благородний, чесний пане!

На 30 т[ого] м[ісяця] віддав-єм усі від п. Горбаля 2 позичені книжки в Цсік-Середі на пошту, і єсли-сте їх дотепер не дістали, то їх допевно небавом отримаєте, а я Вашої ласки прошу ті книжки п. Горбалеві з мойов сердечнов подяков віддати.

Не бануйте на мене, що я си Вам з моїм листом так опізнив, але я дуже слабую і від німецького великодня нині по перший раз на годинку з ліжка устаю, аби до Вас, до п. Марошанки 3 і до Екгардта 4 по парі слів написати.

Як борзо я си поздоровію - і ци я си поздоровію, того не знаю, бо-м моц слабий. В Гоморі дістав-єм запалення шиї і від того часу до здоров’я прийти не можу. Лікар самий не знає, що мені є, але предці дає надію, що за пару місяців здоров буду. Дай боже,- бо мене не конче кортить на Венгерщині погибати.

Днем перед виходом з Чернівець, таки і маршем, мав-єм много неприємних трафунків, так що мені стан войськовий - а не так стан войськовий, як стан офіцерський,- від дня до дня уритніший, бо не під одним тонким кабатом підле і дуже підле серце животить, а то бідне слово «гонор» - думаєте, що єго хто розуміє?

Ви - а може, лиш Ви мене розумієте, коханий пане Кобилянський: подумайте ж собі тепер, який мій пробуток на світі! На пенсію не піду, нє, бо німці від чоловіка вимагають, аби з тими 20-ма левами по-боярськи жити, не знати відки,- а відтак чоловіку доля усе зав’язана, і він, як-то кажуть, ні сплив, ні втонув. Ні, пане Кобилянський, я дармоїдом не хочу - не можу бути.

А що ж тепер робити? Рад би я, гой рад до наших країв, межи мої гуцули повернути, але нема мені там відки жити, не мавши жодного притулку. Правда, що мама моя хатку і кавалок грунту має, але мама, хоть з простого стану, встидаєси ним, гордує і лиш на висоту бгає (господи боже, мене прости!) - а я лиш в простім стані щасливим бути можу, бо ще лиш в простім стані добре серце, гонор, поезію найти можна, а інде - рідко або ніколи.

Радьте, пане Кобилянський, ангеле мій благий, бо мені горе; нема жодного способу, аби межи гуцулами прожити можна! Нема, видить ми си, але бог батько: сербський край недалеко - піду і пристану у вояки. Покину я свій край, побаную та й перестану,- а хоть і не перестану, то, може, си мені хоть сі щасливі часи обернуть, що-м, бувши простим жовняром, при войську прожив,

 

Бо мої браття правим серцем жили

І чтили гонор, чтили бога, віру,

Не знали фальшу, збитків, лицеміру,-

Бо мої браття того си не вчили.

 

Прощайте, коханий пане Кобилянський, що я Вам мойов бідов голов завертаю, але серцю ніби, гей, легше стає, як свої тоски з добров душев поділить або си якому годному чоловікові поскаржить.

Писали-сте до Львова? Що там чувати? Що і як-сте з Вашим «Slovom» 5 зорудували?

Нарешті Вас прошу мені чимборше відписати, бо моя душа щось віщує,- чи смерть, чи нещасте, чи, може, і щастє,- сам не знаю. Відпишіть, прошу,- година за годинов буду Вашого листа ждати.

Поклонітси від мене п. Горбалеві в добрім здоров’ї, котрого Вам обом щиро і сердечно зичить Ваш вірний слуга

 

Федькович

 

Р. S. Не ошукали Ви си в мені?

 

Кезди-Вашаргели, 6/4 1861

Аdгеssе: Josef Fedkowicz, k. k. Lieut. dеr 17 Сompagnie des Br. Klelner 41 Infant. Regiments in Kézdi-Vásárgely.

 

2. ДО БОГДАНА ДІДИЦЬКОГО 6

 

 

6 липня 1861 р., Кезди-Вашаргели

 

Високоблагородний пане редакторе!

У 18 номері прекрасно редагованої Вами газети «Слово» від 5 квітня ц[ього] р[оку] Ви зволили висловитися ласкаво про мій мізерний поетичний талант, 7 за що складаю Вам якнайсердечнішу подяку. Я був би охоче зробив це скоріше, але, на жаль, одержав цю приємну звістку лише перед кількома днями й бажав би, щоб це виправдало мене перед Вашою милістю. Мені дуже прикро, але змушений Вас запевнити, що я не був тією особою, яка просила Вас через пана теолога Кобилянського з Чернівців прийняти мене співробітником Вашої газети. Я, правда, знаю особисто пана Кобилянського й високо його ціную, однак на цей раз він зловжив нашою дружбою і, очевидно, не бажаючи того, скомпрометував мене до певної міри. Адже Ваша милість не повірить, що я міг бути настільки безглуздим і ставити перед шановною редакцією подібні сміховинні вимоги. Ваше люб’язне бажання, щоб я поєднав свої сили з силами тих, хто сприяє українській літературі, сповнило мене гордістю. Однак я не знаю, якими засобами і способами я міг би виправдати Ваші ласкаві сподівання, щоб служити моєму гаряче любленому народові піснею і співом [...]. Якщо Ваша милість ще й зараз має таке бажання, то я просив би й надалі бути до мене прихильним і вказати, як би мені найзручніше використати мій скромний національний поетично-письменницький талант.

Я чув, правда, що у Львові редагується галицький альбом, 8 однак не знаю, чи удостоюся честі стати його співробітником. Якщо Ваша милість має зв’язок з тією редакцією, якої назва мені, на жаль, невідома, то прошу ласкаво поклопотатися, щоб додані при цьому два мої вірші були прийняті нею до друку. Нехай це нікого не бентежить, що я пишу їх латинськими літерами. Шановній редакції не важко буде переписати їх кирилицею, проти чого я не заперечую, бо вважаю алфавіт лише засобом, а не ціллю. Коли б вищезгаданій високоповажній

1 2 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Листи, Федькович Юрій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Листи, Федькович Юрій"