Читати книгу - "Академія Арканум, Солен Ніра"

Я завжди вважала, що звичайні дівчата не потрапляють до таких місць, як Академія Арканум. Але, здається, я була не такою вже й звичайною.

Ми їхали на поїзді через безкрайні простори зелених лісів, а я не могла позбутися думки, що, можливо, це всього лише сон. Але кожна секунда, кожна тряска вагонів нагадувала мені про реальність, яку я мала прийняти. Туман, який накривав землю, лише посилював атмосферу таємничості і чарівності, а я йшла на навчання в найвідомішу академію магії у всьому світі.

— Ясемін, ми скоро приїдемо, — голос Аліс з іншого кінця вагона змусив мене прокинутися від моїх мрій.

— Дякую, — відповіла я, намагаючись прийняти свої нові обставини.

Спочатку було важко уявити, як це — бути студенткою в Академії Арканум. Але зараз, коли залишалися всього кілька хвилин до прибуття, я відчула цей магічний потік енергії навколо. І не лише через магію, але й через очікування, що всі мої мрії можуть стати реальністю.

Я подивилася у вікно — величезні ворота академії з чорного металу стояли перед нами, неначе запрошуючи до таємничого світу, де кожен куточок ховав секрети і магію. Ідеальні стіни з білої цегли, чітко окреслені контури величезної будівлі, і високі башти, які не могли не вражати.

Я стрибнула з поїзда, все ще трохи ошелешена, не знаючи, що мене чекає далі. Моє серце забилося швидше, коли я побачила інших студентів, які не менш хвилювалися, як і я.

— Ти новенька? — запитала дівчина з рудим волоссям, яка підійшла до мене.

— Так, — відповіла я, намагаючись виглядати впевнено. — Я Ясемін.

— Аліса. Рада зустріти тебе. Якщо хочеш, я покажу тобі, куди йти.

Ми йшли разом до головного корпусу академії. Кожен крок відкривав нові подробиці цього величезного місця: декілька магічних фонтанів, дерева, які сяяли від магії, і величезні бронзові двері, які вели всередину. Всі ці елементи тільки підтверджували, що тут справді щось більше, ніж просто навчальний заклад.

— Тут ти будеш вчитися на магістра арканумістики, — пояснила Аліса, відкриваючи переді мною великі двері. — Арканумістика — це одна з найдавніших і найпотужніших дисциплін. Всі ректори цієї академії володіли цією магією.

Я глянула на неї з цікавістю, хоча в голові не могло не виникнути питання: хто ж був той ректор, якщо він такий потужний і таємничий?

Ми зайшли в головний хол, і я не могла не відчути це: неймовірна енергія, що вибухала з кожної стіни, кожної статуї, кожної картини. Це було щось більш, ніж просто навчання. Тут усе було наповнене магією — навіть сама атмосфера вібрувала від неї.

Але найбільше увагу привернув чоловік, який стояв перед нами, обернувшись спиною до великої картини, що висіла на стіні. Вигляд цього чоловіка вражав — високий, з темними, ледь помітними очима, темним волоссям, яке виблискувало в світлі, і непідробною владною аурою, що випромінювалася від нього, як магніт. Він був молодим, але з таким виглядом, наче знав і бачив усе.

— Ректор Нолан — наш магістр і один із найвищих магів академії, — пояснила Аліса, переводячи погляд на мене. — Але, скажу тобі чесно, ніхто не знає, скільки йому років. Він носить безліч таємниць. І йому не можна довіряти.

Ректор Нолан. Його ім’я прозвучало в моїх вухах, і я відчула, як моє серце раптом прискорилося. Невже цей чоловік був так загадковий і водночас неймовірно привабливий? І чому Аліса була такою обережною, коли згадувала про нього?

— Моя місія тут — не просто вчити, — сказав Нолан, звертаючись до нас, його голос був глибоким і спокійним. — Тут, в Арканумі, кожен з вас повинен знайти свою власну силу. І якщо ви хочете бути сильними, я вчитиму вас цьому. Але пам’ятайте: не всі маги зберігають свої секрети.

Ці слова проникли глибоко в мою душу, і я зрозуміла, що це місце не просто навчить мене магії. Це місце відкриє мені безліч таємниць, і можливо, одна з них буде пов’язана з самим ректором.

Я поглянула на нього — він стояв там, мовчки спостерігаючи за нами, його очі майже не виражали емоцій. Але був у ньому якийсь незбагненний магніт, який не давав мені відвести погляд.

І я ще не здогадувалась, але цей ректор став частиною мого майбутнього. І моє життя тут, у Академії Арканум, буде сповнене магії, інтриг, і, можливо, навіть більшого, ніж я могла собі уявити.

Я не знала, чому мої руки трохи тремтять, поки я йшла коридором Академії Арканум. Чи це від вражень, які не залишали мене після зустрічі з Ректором Ноланом, чи, може, від того, що я тут зовсім одна, серед цих таємничих стін, що ховали більше, ніж відкривали.

Аліса, моє єдине знайоме обличчя серед усіх цих студентів, показала мені дорогу до моєї кімнати. Пройшовши декілька коридорів, я зазирнула у вікно, через яке були видні фантастичні садки академії — магічні дерева з білими квітами, що світяться вночі, мов зірки, і трава, яка мов би сама вібрувала від потоку енергії.

— Тут немає простих речей, Ясемін, — сказала Аліса, коли ми дійшли до мого номера. — Академія — це місце для тих, хто готовий дивитися за межі звичайного світу. Якщо ти вирішила залишитися, будь готова до того, що твоя реальність буде змінена.

Я повернула голову до неї і відчула дивний холодок. Аліса, здається, не жартувала.

— Я готова, — тихо відповіла я, навіть не будучи певною в тому, що це означає. Всі мої думки, навіть найсміливіші, були охоплені страхом перед тим, що буде далі. Я відчувала, що на горизонті маячить щось велике і непередбачуване.

— Добре. Я піду. А ти не забудь, у перші дні всі заняття будуть важкими, але потім ти почнеш відчувати свою силу. І пам’ятай, не всі в Арканумі готові допомогти тобі.

Я стояла біля дверей, коли Аліса зникла за поворотом, і зрозуміла: ось цей момент, коли я залишаюся наодинці з усім, що оточує. Все це справжнє. І цей світ — магічний, загадковий, він зваблює, але водночас може бути смертельно небезпечним.

Моя кімната була невеликою, але затишною. Велике ліжко з темно-синім покривалом, книжкова полиця, декілька картин на стінах, які немов змінювали колір залежно від того, як на них падає світло. І в кутку кімнати — дзеркало, яке нібито всмоктувало у себе весь простір.