read-books.club » Сучасна проза » Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук 📚 - Українською

Читати книгу - "Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук"

8
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Тобі, мій Герою" автора Люба Ковальчук. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук» була написана автором - Люба Ковальчук, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасна проза".
Поділитися книгою "Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук" в соціальних мережах: 
«Тобі, мій Герою» книга, присвячена Дмитру Ковальчуку, - бійцю ЗСУ, який загинув на бойовому завданні у прямому бою з ворогом від наскрізних кульових поранень, написана його дружиною. Ця книга - данина пам'яті люблячому чоловікові, щасливому батькові, надійному побратиму!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 73
Перейти на сторінку:
Біографія

Ковальчук Дмитро Сергійович народився в мальовничому селі Березина Житомирської області 5 лютого 1995 року.
 

У дитинстві Дмитро був доволі кмітливим і цікавим хлопчиком. Він дуже любив тваринок, особливо земневодних, у нього бупа мрія мати удава ворона вдома, яка
так і не здійснилася. Любив виступати перед публікою, був талановитим. А ще маленький Дмитрик виліплював різні фігурки з пластиліну, мріяв стати скульптором.


Після розлучення батьків Дмитро із сестрою та мамою переїхали жити в село Кмитів, що неподалік від Березини. Через пару років вони переїхали жити та навчатися в місто Коростишів. 

У підлітковому віці він грав театрі місцевому ліцеї, в якому навчався. Йому дуже подобалося. 

Дмитрик був, як сонце, завжди усміхався і полюбляв постійно жартувати, всіх, хто знаходився біля нього поруч, заряджав позитивом. Після закінчення школи в Корости- шеві вступив до ліцею. 

Після навчання в ліцеї Дмитро пішов працювати, спочатку на гранітному виробництві шліфувальником, потім доля занесла його у Київ, там він працював баристою та барменом, а літом хлопець їздив у Херсонську область працювати у ресторані. З коханням у нього не складалося, він був у пошуках себе.

12 серпня 2019 року 24-річний Дмитро підписав трирічний контракт на службу у десантно-штурмових військах 95 бригади. В жовтні 2019 року при проходженні навчання він познайомився з його першим і єдиним справжнім коханням Любов'ю. На той момент їй було 19 років і працювала вона продавцем у супермаркеті, де і відбулася їхня перша зустріч. 

Дмитру подобалося служити в армії, у нього були стрибки з парашутом, часто від'їздив на військові навчання, стрільбища, багато часу вони з його, на той момент коханою дівчиною були на відстані, але це не заважало їм щодня закохуватися один в одного ще більше. Чоловік часто говорив, що саме в армії він знайшов себе. 

27 травня 2021 року закохані одружилися, а 18 грудня 2021 року у них народилася прекрасна й бажана донечка Амелія. Дмитро був дуже щасливим батьком, на той час він перебував в ООС, дуже мріяв обійняти дружину і новонароджену дівчинку. Побувши тиждень вдома біля сім'ї, Дмитро не знав, що бачить їх востаннє. В січні повернувшись назад на Схід, він і далі вірно ніс службу.
 

24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, він телефонував дружині вранці і прощався, дуже переживав за доньку, просив берегти її і виховати достойною людиною, він ще так мріяв їх побачити. Дружина і тоді запевняла його, що все буде добре, підійма-
ла бойовий дух. Не зважаючи на війну, вони будували плани на майбутнє, вони жили сьогоденням, тішилися кожним дзвінком і повідомленням в надії ще побачитись і провести життя разом. У липні він планував поїхати у довгоочікувану відпустку на декілька днів, планував зробити сюрприз своїй сім'ї.


Але 12 липня 2022 року вранці він загинув на бойовому завданні у прямому бою з ворогом від наскрізних кульових поранень.


Дмитро загинув Героєм, але його сім'я і досі чекає
його додому. Неможливо змиритися з цим.


До цієі збірки віршів його дружина вписала всі віршi, які присвячувала йому з дня першої їхньої зустрічі. Дмитро полюбляв поезію дружини, просив написати книгу, це було його бажанням, яке стало посмертним.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук"