Читати книгу - "Вибір породжує наслідки, Вівєн Хансен"

За 5 років до основних подій

Запах крові в’їдався в легені терпким залізом, і якби не страх, що охопив моє тіло, мене б точно знудило.

Мій погляд був прикутий до темних плям на підлозі, які я також залишила за собою, і тільки зараз помітила, що пройшла по великій в’язкій калюжі. Якби не сяйво вечірнього сонця з вікна та цей запах, я навряд чи б зрозуміла у напівтемряві, що це насправді таке.

Я затрималася лише на годину, а зустріла мене не моя сім’я за запашною вечерею, а результат безжалісної бійні.

· · • • • ✤ • • • · ·

Батьки казали, щоб ми жили як люди, стримували себе, вчилися контролювати силу. Але це збіса важко, коли твій організм росте, і навіть у людських підлітків у цей час всередині штормить від гормонів. Втім, я навчилася стримувати коротке гарчання, коли була незадоволена, адже люди не роблять це в парі з шипінням. Навіть вдома тримала цю звичку, аби одного разу не забути й не видати себе.

В той самий час моя наймолодша сестра Майя тільки почала перетворюватися на ходячу бомбу, так само як і середня. Я, як старша, взяла на себе тягар «прикладу».

– Як же він дістав! – Емма роздратовано кинула свій телефон на моє ліжко, на якому сиділа, поки я підмальовувала свої губи олівцем біля дзеркала. – Чому хлопці такі дурні, Айро?

– Бо твій екземпляр дійсно такий?

– Дуже смішно.

Але усмішка з’явилася на моєму обличчі не через це, а тому, що у відображенні я бачила, як на чужій голові нервово дриґнуло лисяче вушко, що робило дівчину милішою. Емма ще не дуже добре контролювала те, що її тіло перетворюється в емоційні моменти, показуючи, ким вона є насправді.

Перевертні лисиць – саме ними є вся моя родина. Батькам вже за сімдесят, але на вигляд їм не даси й тридцяти, адже вони припинили старішати, коли досягли двадцяти п’яти років. Ми з сестрами також перестанемо старішати після цього віку, а поки що зовнішньо нічим не відрізнялися від інших підлітків. Хоча, ними ми, по суті, і є.

– Ну й у чому проблема? – закінчивши з губами, я розпустила волосся, яке лише трошки відливало вогнем у промінні ранкового сонця, тоді як Емма та Майя були більш руді. – Ніл відмовився на твою пропозицію погуляти?

– Так… Сказав, що сьогодні зайнятий, і краще нехай я проведу вечір із сім’єю. – певно, побачивши моє мовчазне незадоволення у дзеркалі, Емма засміялася. – Ось і я про це.

– Не розумію, як ви досі зустрічаєтеся. Він постійно зайнятий і нікуди не ходить з тобою.

По тому, як затягнулося мовчання, а лисячі вушка понурилися, я вирішила більше не говорити про це. День тільки почався, а ми вже почали перемивати кісточки її хлопцю. Не скажу, що Ніл погана партія. Попри зайнятість, він все ж піклується про Емму, у нього водяться гроші, а також він не такий дурний, як більшість наших однолітків. Особливо моїх, адже він мого віку. І все ж, щось у ньому мені не подобається. Це може бути проста сестринська розбірливість, адже я дуже люблю своїх молодших лисичок. 

Підійшовши ближче до Емми, я торкнулася її м’яких вушок, які від цього майже миттєво піднялися, а сама дівчина нахилилася до моєї руки. Вона любить дотики.

– Отже, потрібно провести вечір настільки добре, щоб йому аж повилазило. Купити тобі трішки випити?

– Батьки тебе вб’ють, – і все ж на чужих губах з’явилася посмішка. – Ти знову використаєш магію? Хоча, чого питаю, тобі лише п’ятнадцять, відпустять хіба що з енергетиком.

– Або я знайду когось, хто купить. Хоча я б не проти попрактикувати свої навички.

Емма фиркнула, точно як лисичка. 

Здатність до створення ілюзій передалася мені від матері – і навіть так ми з нею не вміли багато – тоді як у дівчат поки була лише здатність до часткового перетворення. Можливо, у них буде щось інше, а можливо, ще просто не час, або ж така магія й зовсім не проявиться, як у тата. 

Ми можемо трансформувати свої вуха з людських на лисячі, і в цей час наш слух покращується у кілька разів, хоча й без перетворення наші можливості у силі, спритності та гостроті зору залишаються постійно на висоті. Магія тече в наших жилах безперервно. А ось у батьків є ще й хвіст.

Вони сказали, що кожні п’ятдесят років у нас додається по хвосту, а досягнувши п’ятисот років, ми зможемо приймати свою повну форму. Що б це не значило. Але такого вже давно не було. Подібні перетворення повинні бути у всіх нинішніх нащадків перевертнів, але не знаю, як це проявляється для інших видів, адже ще не бачила їх. Ми звикли ховати те, ким ми є, і навіть гадки не маємо, чи є поруч хтось «наш».

Отримавши від сестри слабкий удар у бік, я засміялася й повернула його, а коли вже зібралася йти з кімнати, помітила, як її лисячі вуха змінилися на людські. Сьогодні ще середина тижня, тож нам потрібно йти в школу, а не відсиджуватися вдома. 

На кухні глухо гримів посуд, а з крана текла вода, поки мама мила для нас яблука. За столом сиділа Майя, поїдаючи свій сніданок за обидві щоки, її вогняне з темним відливом волосся сяяло на сонячному світлі з вікна. Вона була на три роки молодша за мене, але інколи було відчуття, ніби не я тут старша. Емма ж повністю відповідає своєму віку, ото дивина.

– Сьогодні тато отримує зарплату, тож влаштуємо більш вишукану вечерю. Тому прошу вас, юні леді, дуже не затримуватись.